Кредитний спір? Питання встановлення справедливості.

Кредитний спір? Питання встановлення справедливості.

иркаааааааа

Отримання кредиту майже завжди асоціюється з новими можливостями
і перспективами. Але розрахуватися зі своїми боргами вдається не всім – і це
призводить до кредитних спорів з банками.
Аналіз судової практики показує, що основними причинами кредитних
спорів з банками є: оскарження умов кредитних договорів; незаконне
оформлення кредиту за документами клієнта; вирішення питань заставного
майна, його втрати, заміни тощо; самовільне підвищення процентної ставки
банку; неправильне нарахування відсотків і комісій за кредитом; стягнення
заборгованості з позичальника за позовом банку; ухилення позичальника від
сплати боргу та співпраці з представниками банку з проблемної
заборгованості; незаконна передача кредитної справи колекторам, які
намагаються вилучити майно у позасудовому порядку або здійснюють інші
протиправні дії.
Як правильно діяти у спорах з банками? Як заставити банк справедливо
поводитися з клієнтом? Які процесуальні інструменти використовувати?
Ці, а також ряд інших питань ми проаналізуємо в даній статті.
Вітчизняна практика щодо кредитних спорів показує, що часто при
укладанні кредитних договорів банки включають до договору незаконні
комісії. Однак, банк має право на отримання окремої винагороди (комісії)
поряд із відсотками за користування кредитом тільки в тому випадку, якщо
ця винагорода надається у вигляді самостійної послуги клієнту банку. В
інших випадках суд повинен оцінювати, чи можуть зазначені комісії бути
віднесені до плати за користування кредитом або ні. Так, кредитору
забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту

будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у
визначенні Закону. Відповідно до абзацу 3 ст. 55 Закону України «Про банки
і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта
придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи
пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг. Ця
позиція прослідковується у позиції ВСУ по справі № 6-1746цс16. Суди,
дійшли висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою,
а компенсація сукупних послуг банку за рахунок кредитора є незаконною.
Також, необхідно звернути увагу на те, що банк не має право стягувати
одночасно пеню і штраф за порушення позичальником грошових
зобов’язань, оскільки подвійна цивільна відповідальність заборонена ст. 61
Конституції України. Зокрема, 21 жовтня 2015р. у справі №6-2003цс15
Верховний Суд України підкреслив неможливість притягнення позичальника
за порушення грошового зобов’язання до подвійної цивільної
відповідальність, а саме стягнення пені і штрафу одночасно. Відповідно до
ст. 549 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) штраф та пеня є одним видом
цивільно-правової відповідальності – неустойкою, а також одним засобом
забезпечення виконання зобов’язань. Отже, кредитору при притягненні
позичальника до цивільної відповідальності через суд за порушення
грошового зобов’язання слід обирати що стягувати: пеню чи штраф.
Крім того, розмір неустойки не може значно перевищувати розмір
збитків та при її стягненні повинен застосовуватися принцип розумності та
справедливості. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом
неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом
цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за
рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності
інших обставин, які мають істотне значення. Це прослідковується і у рішенні
ВСУ від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14, яким визначено, що частина третя
статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо
загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10

ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав
дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно
перевищує розмір збитків.
Також повинні дотримуватися принципи розумності та справедливості
при застосуванні штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути
зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та
за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Щодо тривалості іпотеки, а також її припинення, то цікавою є правова
позиція ВСУ у справі за № 6-130цс17, відповідно до якої іпотека не
припиняється у будь-якому випадку, якщо зобов’язання не виконане.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,
проведеним належним чином. За загальним правилом ЦК України зі спливом
позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з
підстави пропущення позовної давності, зобов’язання не припиняється.
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного
Закону. Так, згідно з вказаною нормою іпотека припиняється у разі
припинення основного зобов'язання, але не передбачено такої підстави для
припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової
вимог кредитора за основним зобов’язанням. Якщо інше не передбачене
договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог
кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення
стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про
відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі
не припиняє основного зобов’язання за кредитним договором і, відповідно,
не може вважатися підставою для припинення іпотеки.
Таким чином, судова практика у кредитних спорах стрімко
розвивається, але кожного разу в кардинально різних напрямках. І в час, коли
банки, як фінансові установи намагаються отримати фінансову вигоду,

клієнту необхідно детально проаналізувати договір та його відповідність
Закону, вивчити судову практику та діяти для встановлення справедливості.

Leave a Reply